Про графа Толстого і сіна (наголос на останньому складі)
Горнемо з Ніною сіно. Я - граблями згортаю,а вона - вилами в копицю складає.
- Лев Толстой, - намагаюсь я підтримувати розмову, - сам сіно косив для однієї бідної вдовиці, а діти його допомагали сушити і складати.
Ніна мовчить. Вона погано себе почуває і розстроєна: її син десь повіявся , а сіно - не складене.
Я роблю другу спробу підтримати розмову:
- Сіна в тієї вдовиці було багатенько, вони два чи три дні сушили. Граф Толстой з дітками.
Ніна не реагує. А я ж все в чарах російської дворянської садиби і толстовського вчення. Я цілий ранок читали мемуари Тетяни Суханової-Толстої. Чаювання на веранді, англійські гувернантки, школа для селянських дітей. І сінокос...
- Дочки ( графині, все -таки) одягались в народне вбрання як прості селянки і зранку йшли батькові допомагати. А сини косили разом з татом.
- Мабуть, молода вдовиця була, - не витримує Ніна. - Якщо граф пішов їй косити.